Niżej znajdziesz recenzję w języku ukraińskim
Na tle protestów i narastającej przemocy policji wobec czarnoskórych obywateli, czterech młodych chłopaków napada na sklep z komiksami. Potrzeba sprzeciwu i konkretnej formy okazania niezadowolenia wywołuje protesty oraz demonstracje na ulicach Los Angeles. Rasizm i tym samym wszelkie inne nadużycia ze strony policji nie mogą obejść się bez reakcji społeczeństwa. Młodzież nie pozostaje bezczynna. Mają zwyczajnie dość wiecznego powracania do tego tematu po to, aby nie zmieniło się kompletnie nic. Człowiek ginie, ludzie wychodzą na ulicę. Tylko czy to ma sens? Czy rzeczywiście da się to naprawić? Narastająca potrzeba buntu rodzi się w umysłach nastolatków, bohaterów filmu „ANT”, prowadząc do nie zawsze odpowiednich działań…
Scena otwierająca film przedstawia grupę uciekających chłopaków. Jeden z nich obwinia pomysłodawcę całego przedsięwzięcia za nieudany skok. Cóż na to poradzić, łupów prawie żadnych, pora rozejść się do domów. Podczas zamieszek na ulicach bardzo łatwo jest znaleźć się w nieodpowiednim miejscu i czasie, a nasi bohaterowi są na to dowodem. Reżyser wprowadza narratora tuż po otwierającej scenie, by móc cofnąć się do poprzednich wydarzeń, przy okazji tłumacząc nam tło oraz kontekst całej akcji. Zabieg ten często stosowany jest w filmach gangsterskich, choćby w kultowych już „Chłopcach z ferajny“ Martina Scorsese. W zasadzie plan na włamanie jest prosty i doskonale opisuje brak doświadczenia, gdy bohaterowie natrafiają na przeszkodę, której nie przewidzieli. Razem z nimi wkradamy się do sklepu z komiksami dla fanów Marvela. Po wstępnym rozczarowaniu okazuje się, że tylko jedna rzecz jest wartościowa. Poza tym miejsce skrywa interesujące gadżety, które kuszą, aby z nich skorzystać. Tym samym napad zamienia się we wspólną zabawą, podczas której okazja nie czyni złodzieja, a pozwala odsłonić chłopięcą fantazję czwórki bohaterów. Nie zawsze jednak taka swawola uchodzi na sucho.
Krótkometrażówka Meyera trwa jedynie 13 minut i rozgrywa się bardzo dynamicznie. Akcja jest zwarta, trzymająca w napięciu bez chwili na dłuższą wymianę zdań pomiędzy bohaterami. Problematyka została przedstawiona w prosty sposób i nikt nie będzie miał co do tego wątpliwości. Działania młodzieży są umotywowane brakiem perspektyw na przyszłość. Niewiara w sens polepszenia sytuacji w legalny sposób. Taka forma przedstawia nam oczywisty problem, lecz małostkowość bohaterów może przysłonić to, co reżyser celowo chciał nam zaprezentować.
Michał Częstochowski
Незрілий напад: рецензія фільму „ANT”
На фоні протестів і зростаючого насилля зі сторони поліції над чорношкірими громадянами, четверо молодих хлопців нападає на магазин з коміксами. Потреба опору і конкретної форми для представлення свого невдоволення викликає простети і демонстрації на вулицях Лос-Анджелес. Расизм і інші зловживання зі сторони поліції не можуть обійтися без реакції суспільства. Молодь не залишається байдужою. Вони вже втомились від вічного повернення до теми тільки для того, аби абсолютно нічого не змінилося. Чоловік помирає, люди виходять на вулиці. Але чи це має сенс? Чи дійсно можна щось змінити? Наростаюча потреба бунту народжується в думках підлітків, героїв фільму, і веде їх до не зовсім правильних вчинків…
Перша сцена фільму представляє групу хлопців, які втікають. Один із них звинувачує ініціатора цілого нападу у невдачі. Нічого не зробиш, здобич майже ніяка, пора розійтися по домах. Дуже легко опинитися не в тому місці та часі під час заворушень на вулицях, і наші герої це доводять.Закадровий голос починає свою розповідь відразу після початкової сцени, щоб мати можливість повернутися до попередніх подій, пояснивши передумови та контекст всієї ситуації. Цей прийом часто використовують у гангстерських фільмах, як наприклад у культових „Славних хлопцях” Мартіна Скорсезе. Насправді план нападу простий, і він чудово ілюструє недосвідченість героїв, коли з’являється перешкода, якої вони не передбачили. Разом з ними ми пробираємось до магазину коміксів для шанувальників Marvel. Після початкового розчарування цінною виявляється лише одна річ. Крім того, у цьому місці хлопці знаходять цікаві гаджети, які аж спокушають ними скористатися. Таким чином, пограбування перетворюється на спільну гру, під час якої випадок не робить злодієм, а дозволяє розкрити хлопчачу фантазію чотирьох героїв. Однак така розвага не завжди закінчується невинно.
Короткометражний фільм Мейєра триває всього 13 хвилин і розвивається дуже динамічно. Напружений сюжет не залишає жодної хвилини для більш тривалої взаємодії між персонажами. Проблематика ситуації представлена в простий спосіб: дії хлопців мотивовані відсутністю перспектив на майбутнє та невірою в сенс поліпшення ситуації без порушення закону. Така форма представляє нам очевидну проблему, але дріб’язковість персонажів може затьмарити те, що режисер навмисно хотів нам показати.
Tłumaczenie: Anna Chudzik-Buderecka